Кодеин Purple Drank Карасук

Ебанный мир, братаны! Вот я сейчас расскажу вам, как я отжигал, купив закладки и не пошел на эту ебаную работу! Знаете, я просто рэпер наркоман, и мне жиза представляется в виде кайфолома, полного ширевки и безумного наркогения. А вот как все произошло...

Давно я уже думал о том, чтобы залезть в этот загадочный мир наркотиков. Смотрел фильмы, слушал рэперов, которые описывают свои нанюханные состояния в песнях - и я решил, что мне тоже так нужно! Необычное приключение ждало меня в самом сердце этого города, где на каждом углу можно купить кайфолома, который поможет забыть все проблемы и ощутить настоящий вес наркотика.

В один прекрасный день я решил смело отправиться на поиски моей мечты. Вспомнил, что один мой знакомый говорил о специальном месте, где можно приобрести лучшие закладки в городе. Обязательно нужно было присесть на ухо и послушать его подробности.

Вот, брат, я закопал шприц с куртизанками и нашел замечательного продавца. Он как раз знает, откуда достать самые кайфовые закладки, которые отправят тебя в другую реальность. Хочешь идти со мной?

Я согласился и мы отправились к этому загадочному лавочнику. Он нас встретил с широкой улыбкой на лице, словно знал, что мы ищем именно его.

Эй, ребят, вам нужны закладки? Я здесь для вас! У меня есть все, о чем вы только мечтаете, и даже больше. Я магазинчик счастья, а вы - мои верные клиенты. Заводите деньги и выбирайте, что хотите нюхать сегодня!

Мы с удовольствием сделали заказ - несколько порций веса, чтобы можно было подольше кайфануть. Говорят, что наркотик приводит к погружению в глубокие раздумья и гениальные мысли. Ну, что ж, я решил проверить эту теорию на себе. Пока ждал свою порцию, я задумался о своей глупой работе, которую я так и не любил.

Бля, да какая мне хренова работа нужна! Я не тот, кто будет мириться с привычными рабочими буднями. Мне нужно настоящее веселье, а не эти ебаные обязанности. Кто это придумал, блядь? Я даже не могу в словах описать, насколько эта жиза представляется невыносимой. Пиздец!

И вот, когда наш заказ наконец-то был готов, мы решили уйти от этой суеты и найти уютное место, где можно спокойно насладиться закладкой. Мы загораживались в парке, сидя на скамейке, и начинали нюхать этот дьявольский порошок. Каждая минутка шла в ритме наших сердец, которые забивались все сильнее и сильнее от эйфории и экстаза.

Чувак, ты представляешь, как я сейчас кайфую? Я чувствую, как моя жиза преображается, как все проблемы исчезают. Ну нахуй эта работа, я не для нее рожден. Мое место - вгустом горящем мире ширевки и безумных идей!

Мы лежали на траве, смотря на звезды, которые казались нам бесконечными. Чувствовали себя свободными, словно птицы, парящими в небе. Я понял, что нашел свое истинное предназначение - в мире наркотиков и музыки. Без этого все просто пустота.

И вот, когда наше путешествие подходило к концу, я осознал, что работа - это просто глупая формальность, которая давит на нас и лишает нас настоящего кайфа. Я решил больше не страдать от этой херни и найти свое призвание в творчестве. Пусть меня все называют наркоманом-рэпером, но я знаю, что это мое настоящее предназначение.

Так что, ребятки, не бойтесь идти своим путем и искать свое истинное я! И помните, что даже в самых темных моментах можно найти свет и счастье. Пока мысли текут из головы без остановки, я понимаю, что мое будущее - в песнях и наркотиках. Пиздец, как это заебись!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.